Навколо лиш скелі, стіною стоять, в цій древній оселі, природи обряд. Кривавий світанок, знов обрій обняв, над цими горами, він страх навівав.
Тут вітер співає, похмурі пісні, тут сокіл витає, тут спокій у сні. Холодне каміння, що в землю вростає, повторить моління, що віру плекає.
Стоять оці гори, дрімають спокійно, карпатські простори, захистять надійно. Ніщо не зашкодить, ні вітер ні злива, на високогір'і, Природи є сила. Знаходять притулок, тут духи і люди, забудуть тут смуток, бо спокій є всюди. Дерева що тут, за усім наглядають, усе розуміють, усе памятають.
Височіє споміж хмар, це високогір'я, в мареві карпатських чар, соколів подвір'я. Споглядає з висоти, за землею стежить, там байдужість самоти, з потойбіччям межить.