Ти не приходиш в снах, А я знов пишу вірші. Де взяти такі слова, Щоб шовком по душі?
Я не повірю в те, Що чужі один одному. Шляху вже назад нема, Ми - янголи в чорному
І тільки світло ллється по краю твого балкону, І в твоїх вікнах тінь вводить мене в кому, І я без стону, монотонно, душу душать тонни, І навіть тому, понад втому я не йду додому.
Я в плеєр музику із твого плейлиста, Таксі маршрутне вже по звичному маршруту. Не забувай, що я - частинка твого міста Наспівую мелодію забуту..
Мене вели дороги до моста Поміж вагонів і ліхтарів вокзальних. До твого дому кроків менша ста, До твого серця жодного немає
Мій океан - твоя пустеля, І каяття твоє - мій гріх Без тебе небо просто біла стеля, Без тебе місто павутина доріг.
Ти не приходиш в снах А я знов пишу вірші Де взяти такі слова Щоб шовком по душі?
Я не повірю в те, Що чужі один одному. Шляху вже назад нема...