Такого ніхто не думав, Такого не може бути, Що там таке твориться, Як там помирають люди! Я чув розповідали Або бачив по телику, Що там іде справжня війна, Що у людей істерика. Чи повернеться тато додому?, Питали діти у мами... А там війна з Ненамальованими ворогами. Те, що я хочу донести до людей, Не зрозуміти кожному. Нехай живуть наші герої вічно, Смерть ворогу!
Кожного солдата Будем пам’ятати, Що не повернувся додому, і якого Так хотіла побачити мати. Тому кладем ці квіти для вас, Буде горіти в церкві свічка. Знайте: ми вас не забули, І ви залишитесь в нашому серці вічно.
За всю історію нам вистачить вражого гноблення! В крові, сміху крізь сльози іде народження Нової нації, прекрасної народності. Живуть в серцях нескорених козацькі вольності. Свобода навіть у очах маленької дитини, Гримить геройський кулемет: "Не вмерла Україна!" Погляд у небо, і в душі світла промінь Горить і бореться на смерть, забувши про утому. Герої не вмирають! Не змовкне автомат. Або все або нічого! Так або ніяк! Не панувати вам ніколи над Кримом і Сходом. Смертельно мати справу з Бандерівським народом!
Червоно-чорні крила – москаля страшний сон. Небесна сотня, Кіборги: славетний пантеон. Держава ця ні перед ким не стане на коліна. Україна для українців! Viva Україна!