Сиджу в окопі , гримлять бої , пишу листа
А як почати, та хто ж його знає,
Як написати рідним, що я солдат?
Що на війні душа моя вже не кохає
"Привіт, матусю. Прошу, пробач за все,
Я на війні і я живий , здоровий
Не плач, рідна. Це скоро все мине
І повернусь назад до нас додому.
Ти не сивій , не голоси я тут не сам
Нас тут багато, ми стали всі сім'єю
Я не віддам тебе й країну ворогам
Закрию вас своїм тілом і душею.
Ти бережи її, прошу, не проклинай
Мою єдину, найкращу, кохану.
Я повернусь матусю, лиш чекай
І на коліна перед вами встану.
Вона одна. Вона моя.
Я не віддам її цим хижим звірам.
Вона одна, моя земля
Вона моя Україна.
Вона одна, вона моя
І я за неї готовий на край світу.
Вона одна, моя земля
Моя Україна.
Я не голодний мамо, і я не замерз
Я виспався , матусю, чесне слово
Не треба нам допомоги із небес
Ми прокляли за неї, навіть того Бога
Ну все, рідненька, пора ідти у бій
Сьогодні в нас важкі часи настали
Ти не хвилюйся , мамо, прийду назад живим
Головне, щоб десь мене чекали
Вона одна. Вона моя.
Я не віддам її цим хижим звірам.
Вона одна, моя земля
Вона - моя Україна.
Вона одна, вона моя
І я за неї готовий на край світу.
Вона одна, моя земля
Моя Україна."
Zoriana еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3