Часом на світі часом буває, Що сонце світить і хмар немає. Колись на мене світило це сонце: Твоє кохання було мені все! А я не бачив, я не дивився, Про себе думав, хмар не впізнав. Я не слухав, бурі я не чув, Темно стало, а я тебе лишив!..
Дощ вимивав всі спомини твої, Вже не існують злі плена біди, А холодний вітер тебе знайшов - Ти замерзала, а я не допоміг. Тепер тут темно і пусто стало, І небо чорне... Сам я стою, Тепер чекаю наступних вітрів, Нехай вони прийдуть І мене звідси занесуть!..