Їхав козак за Дунай, сказав: \"Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, скачі та гуляй!\" Вийшла, ручки заломавши і тяженько заплакавши: \"Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!\"
\"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай; Мене з війни із славою к собі дожидай\". \"Не хочу я нікого, тільки тебе одного; Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай\".
Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче, \"Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!\" Свиснув – гикнув на коня: \"Оставайся здорова! Як не згину, повернуся через три года!\"
Їхав козак за Дунай, сказав: \"Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, скачи та гуляй!\" Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати. Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати. Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знати, Як тепер, як тепер забувати.