Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi ми пiд калиною — I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею Стелеться полем туман.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї Вмочиш в холодну росу: Я ж тебе, вiрную, аж до хатиноньки Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло — нi вiтру, нi хмар… Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар.