За лаштунками світла скривається тінь, і до неї навмисно торкнулось повітря. Засинаю сьогодні уже не один, ми сьогодні будемо кохатись повільно.
І палає те вогнище в наших руках, бо кохання з'єднало навіки з тобою. В тиху й пристрастну ніч я літаю як птах, мої крила голубиш своєю рукою.
Ми зриваємо одяг, тілами сплились; зорепад нам дарує любові малюнки. Я зроблю що захочеш, ти тільки озвись! І втамуй мою спрагу своїм поцілунком.
А за тим горизонтом, де сонце зайшло, світлі зорі і місяць на нас споглядали. Ми були вже удвох, нам було все одно, до нестями так сильно і палко кохались.