Не вмію класно скласти навіть пару літер. В області рими, власне, я паралітик. Кажуть, в репі я невчасний, як з рота пара літом. Але все одно, мене до цього тягне, як магнітом. Я би міг на біт валити текст про те, які ми тут круті. Я би міг залити всю мережу соплями, та не Bahh Tee. Я би міг як ті, шо пишуть треки лиш завдяки наркоті. Мати кліпи з кучою понтів я би міг, та не хотів. Бо простоті завжди я віддавав пріорітети. Я не мав своєї флейви, я не маю свого гетто. І в моїх куплетах ти ніколи не почуєш бруду. Забираю лишнє брутто, залишаю нетто. Не той стиль, не той формат, не так як ти просив я замісив. Ти не викупив посил, син? Під критика не коси. Знай, будуть вірні пси, яким по кайфу моя музика. Бо ці рядки летять з душі, а не на заказ.
Казали: Юра, не влізай, ти не складеш мозаїку, достойним зали залиши, ти ж по житті прозаїк. Та третій рік вже тут і не збираюсь міняти маршрут. Я безнадійно падав, реп моїм став парашутом.
І шо би ти там не казав, все як і три роки назад. Пишу, як і писав. В душі той же азарт. І не вартий я був гроша на старті. Випала карта, піддався фарту. Плани тепер, як в Бонапарта. Партія не завершена, тільки початок. Тут буду качати, певно був під 2рас'а зачатий. Айлес запливає в вуха, як корабель у порт. Я продавець, ти покупець. Продам продукт вищого сорту. Себе відкрив для себе, вийшов з тіні, пам'ятаєш? Починав свій шлях один, як полі колос. І знаєш я тут часто падав, та ніколи не втрачав надії. Буду йти вперед, навіть якщо це пусті мрії. Я ж без музики - це як без Кіпєлова Арія, без солдатів армія, без Аслана Нарнія. Мій найбільший кайф в житті, коли капа на біті. Повір, ніколи кращих не знав я відчуттів.
Казали: Юра, не влізай, ти не складеш мозаїку, достойним зали залиши, ти ж по житті прозаїк. Та третій рік вже тут і не збираюсь міняти маршрут. Я безнадійно падав, реп моїм став парашутом.