Вода така бездумна і блакитна.
Надворі вересень, а небо наче в квітні.
Пожовкли спогади, зів'яли давні мрії.
І всі бажання, як одне, у мить згоріли.
Чекаю! Чекаю! Чекаю, кого - не знаю.
Чекаю! Чекаю! Чекаю, бо так бажаю.
Четвертий день думки дощу чекають.
Не п’ють, не сплять, не плачуть, не співають.
У них, мабуть, обітниця мовчання.
І розчерком пера знімають втому.
Каміння спить, як спляча королева.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1