- ти...ти бачиш моє повідомлення? - так,щохвилини натискаю оновлення - ти розумієш,що я хочу сказати? - не зовсім. спробуй показати.
я,я хочу тобі учора пояснити те як мені вдалось повітря збити як я налетів на світанок як змусив не прийти ранок...
я,я намагався не звертати уваги забивати на дійсність,на спаргу забути все що вдома не так лежало викинути всі втоми,але вчора настало...
- тепер ти відвернулась від зірок? - так,забула усе,і навіть про дзвінок... - ти цураєшся забутих помилок? - ні,просто не бачу виходу.завів в куток.
насправді мені здалось - буде не зайвим здалось,що завтра буде вже останнім, і твоє:"Привіт" - було формальним вітанням що я вже і сам став формальним...
вчора я намагався забути ранки шалені спалахи,стрибки,закриті рамки як шаленіли зірки, мінялись заставки, як про все забувалось,і твої забаганки...
- скажи,ну і навіщо зараз це все? може тобі час сказати прямо вже? - так. я хочу літати. і твоє лице. я...я хочу запам'ятати на мить тебе...