— Я не можу спать ночами – серце плаче і щемить Я тебе образив, мамо, ненароком, мимохіть. Не сказала ти нічого, тільки очі відвела І гірка печаль-тривога поміж нами пролягла.
Обніми, обніми мене знову за плечі, І до серця мого, хоч на мить притулись. Щоб ніколи між нас не було ворожнечі Обніми мене знов, обніми як колись.
Не печалься, сину милий, – прoжени думки сумні, Я давно тебе простила, але й ти прости мені За мою жіночу вдачу і за мій сердечний щем, Я ж тебе все рідше бачу і сумую день за днем.
А життя летить так швидко, дні складаються в літа. Не сумуй, моя лебідко, ти така ще молода. Хай розтають всі образи як холодні віражі Коли ми з тобою разом сяє сонце на душі.