Присвячується першому українському космонавту П. Р. Поповичу 1962 рік.
Їхали чумаки здалеку додому, А над ними небо, мов дзеркальний дах. Чумаки з возами відбивались в ньому, Відбивався в нім Чумацький шлях.
Тим шляхом їхав дід, тим шляхом їхав прадід. Чумацький шлях розкинув крила, наче птах. Чумацький шлях — то наша доля, Чумацький шлях — то наша пісня, Життя і смерть несе до нас Чумацький шлях.
Вже давно немає шляху в край далекий, Не співають пісню про страждання й біль, Та лише зостався той відбиток в небі, Зірки, мов розсипаная сіль.
Чумацький шлях веде у сине небо, в вічність, Чумацький шлях проліг в безодню до зірок. Чумацький шлях — то наша доля, Чумацький шлях — то наша пісня, Чумацький шлях — то є наш друг, то є наш Бог.
Запалила думка серце юнакові, Туга покоління чумацьких дітей, Розшукать по шляху те щастя зіроче, Загнуздати зоряних коней.
Зоряні коні мчать у синє небо, в вічність, Чумацький шлях веде в безодню до зірок. Чумацький шлях — то наша доля, Чумацький шлях — то наша пісня, Чумацький шлях — то є наш друг, то є наш Бог.
Знав там, чи не знав те щастя чумакове, Запалає вмить та й згасне в той же час, Промайнув хлопчина блискавкою в небі, Зіркою спалахнув та не згас.
Чумацький шлях, ти може став на зірку більше, Тебе я бачу — ти із тисячі зірок. Чумацький шлях — то наша слава, Чумацький шлях — то наша єдність, То наша доля, то є друг, то є наш Бог.
Чумацький шлях веде у синє небо, у вічність, Чумацький шлях веде в безодню до зірок, Чумацький шлях — то наша доля, Чумацький шлях — то наша воля, То наша слава, то є друг, то є наш Бог!