Втішайся до ранкової зорі, Сходь ніжністю вночі, як сходять кров\"ю, І не клянись ні словом, ні здоров\"ям, Бо це - лиш до ранкової зорі.
Бо ніч розлукою затрубить, Дощем печалі промайне, Ніхто нікого не розлюбить - Ні я тебе, Ні ти мене. Сльоза - що ніж - розітне груди, І жесь під горлом зашкребе. Ніхто нікого не забуде: Ні ти мене, Ні я тебе.
Два сонечка твоїх очей зійдуть І лід розтоплять в невеселих грудях. Така з тобою писана нам путь. Так з усіма було і з нами буде:
Ми стрінемось, мов дощ із полем, І воском вівтарним стечем. Ми не минемося ніколи, Ніколи ми не проминем. Бо ніч розлукою затрубить, Дощем печалі промайне. Ніхто нікого не розлюбить: Ні я тебе, Ні ти мене.