Ніч яка місячна, зоряна ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелиться в полі туман.
Ти не лякайся, що ніженьки білії Вмочеш в холодну росу; Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло - ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар. Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар. ___________________________________
Ноченька лунная,летняя,ясная, Звёзды так ярко горят. Выйди любимая,за день усталая Хоть на минуточку в сад.
Сядем вдвоём под цветущей калиною, Сами себе господа, Глянь:серебристый туман над равниною Спрятал траву без следа.
Не беспокойся,что босые ноженьки Вдруг окунутся в росу, Если захочешь,тебя,моя рыбонька, Я на руках понесу.
Не опасайся замёрзнуть,лебёдушка, Тихо вокруг и тепло. Я обниму и согреет, как солнышко Пылкое сердце моё.