Александра Небо - Хлопець-відчай | Текст песни

• Тексты песен
• Александра Небо
• Хлопець-відчай

Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Коли дзвенить його телефон - мене воротить. Коли "Ай лав ду вере ю лай" іще хоч раз - і мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім*я, твій телефон, маршрут до твого дому, ненавиджу що ти завжди онлайн. І коли корчиш з себе казанову.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Я йому посміхаюсь. Двадцять першу хвилину. Він розказує про одну з своїх дівчат. А я сміюсь. І кажу, що це не важливо.

Александра Небо еще тексты