Летіла ворона по-над морем, дивиться - рак лізе; хап його та й понесла до лісу, щоб, сівши де-небудь на гілці, гарненько закусити. Бачить рак, що приходиться пропадати і каже вороні:
- Угу! - Відповіла ворона, не розкриваючи рота.
- Та вже хоч смороду и гарні люди, а тобі НЕ уровня. Мені здається, что ї на світі нема розумнішого над тобі.
- Еге! - Крякнула ворона на весь рот і впустила рака в море.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1