У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити.
Трошки більше, ніж навхрест Зав’язались вузилки: І не розірвати, і не розв’язати. Доторкнутись до зіниць, Я навік в тобі застиг: Все це так спонтанно, І чомусь банально... Знати... Думати... Себе побачити Зі сторони можливо... Все в житті можливо...
У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити.
З двадцять другої весни Я закину свої принципи. Це буває рідко, Але так помітно. Друзі всі здуріли мов, Всіх понесло на любов. І ніхто не в праві, Тут вже ніхто не в праві Стримати... Чи зупинити... Це ж нормально.... Треба бути нам... Якось жити нам...
У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Я просто не відкриваюсь тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити