Серпантином думок накотилася туга… Та в любові немає назад вороття. І дорога тепер, наче чорна-чорнісінька смуга, І затягнуте хмарами все майбуття.
Серпантином думок накотилася туга… У повільному танці кружляє вона. Я чекаю тебе, я чекаю хоч просто, як друга, Та на небо дивлюсь зі старого вікна.
Де ховаєшся ти і чому не приходиш?! Я стомився чекати та краяти душу в шматки: За вікном бачу хмари, свинцевії хмари всього лиш Та птахів-одиночок на сірому небі цятки.
Вечір, ніч – снопримарами ранішніх жахів. Ранок, день – в повсякденному справ попурі. Кажуть, хитре життя пропонує нам партію в шахи, Коли бачить, що маєм в руках ми самі козирі.
Квітнем бавиться день, i пелюстки яскравих тюльпанів Червінковими ранами ятрять сірий асфальт. Думки линуть за обрій, за обрій ідуть караванами, А у серці солює поважний зажурений альт…