Люляй, люляй, мій синочку, тато зробить забавочку, зробить шабельку кленову та ще й коника гнідого, мама вишиє сорочку, люляй, люляй, мій синочку.
А-а-а, котки два, шарі-бурі обидва.
Люляй, люляй, мій Іванку, завтра вбереш вишиванку, припнеш шабельку до боку, та й поїдеш в світ широкий. А в воротях кінь спіткнеться, син додому не вернеться.
а-а-а...
У неділю вранці-рано, кінь вернувся осідланий, вийшла з хати стара мати, стала коня напувати, як напоїть, то й заплаче: "люляй, люляй, мій козаче", а-а-а...