твої слова, неначе отрута, що впивається у мій мозок, і порожнечею виходить. твої вуста, наче колючі дроти обпікають губи, немов наркотик, і ця біль довго не проходить.
тебе не хочу я більше бачити, відпусти, бо не зможу пробачити тобі. тебе проклинаю, а сама згораю, і полум'ям я вже відлітаю в пітьмі.
твої руки, мов колючі терна, мене здушують, та все даремно, бо я втікаю. я не забуду холодне тіло і гострі зуби, немов в вампіра, але я вже відлітаю.