Алиса Аникина - Квіти в волоссі (cover Бумбокс) | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Алиса Аникина
• Квіти в волоссі (cover Бумбокс)

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя що ночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А от же, неодмінно летіти….

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз’їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй у варшавській стальні райони,
Йому Москву бетоном залити.
Але кохання у таксофонах
Приречене на довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?
Вас сотні, тисячі, вас мілліони
В Ізраїлі, Канаді, на Криті.
Є спогади про те, як було все.
Надія є на те, як все буде.
Нас доля стрімко течію несе,
Бо ми є не титани – ми люди….

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.

Она носила цветы в волосах,
С ними играл он да ещё ветер,
Казалось, что давно уже повзрослели,
Но ведь любили искренне, как дети.
Открытые сердца, искренние глаза,
Таких не так уж и много на свете,
Слезы счастья лились каждую ночь,
Обещания любить всегда...
Домик на углу двух улиц,
Забор плющем осенним увитый
Казалось, что дожди одумались,
Казалось, что всегда будет лето .
Всего один звонок телефона,
И стоит только им захотеть,
Повеяло тепло из-за границы
И значит обязательно нужно лететь...

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое "завтра"?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного...

И вдруг все изменилось вокруг
Проблемы, цены, сны и надежды,
Разъехались, словно дети в школу,
Что было первым, стало последним...
Ей в Варшавские спальные районы,
Ему Москву бетоном залить,
Но любовь в таксофонах
Обречена недолго прожить.
Куда ведут эти пестрые дороги?
Зачем вы заблудились по свету?
Вас сотни, тысячи, вас - миллионы ,
В Израиле, Канаде, на Крите
Есть воспоминания о том, как все было,
Надежды на то, как все будет,
Судьба нас по течению быстро несет,
Ведь мы не титаны, мы люди....

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое "завтра"?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного...

Она носила цветы в волосах,
С ними играл он да ещё ветер,
Казалось, что давно уже повзрослели,
Но ведь любили искренне, как дети...