Приспів: Написала б і розказала, | Як мене ніколи ти не кохала... | Зрозуміла б і, відпустила б і, | Не тримала би мене силоміць тоді... | (2)
Скажи, чому? Скажи, навіщо Ти воплекаєш почуття непомітно? Бо все і так минає з мелодією дощу, І цей сюжет придумала ти і тільки ти, а я, Я самовпевнений з тихими кроками Йшов до мети і тепер одинокий я, І ти тепер чужа, в тебе інші погляди, Завершилося все, це кінець, бо це прокляте...
Приспів. (2)
І вже тридцять шостий день з тих пір, як я все знаю, Ти як завжди обманом в очі кажеш: \"Кохаю!\", Від твоїх слів я сам у собі тупо замерзав, Проклинав небо, рвав волосся, я все знав. Тобі нічого не сказавши, клеїв дурачка, Скажи, ну що з тобою? Та все окей, мала. Я день за днем проводив, риючись в своїй голові, Хотів згадати моменти, фрагменти і дні. Бачила б ти, тільки як воно трясе, Розлив пів чашки кави, хто знає - той пойме. І я забув коли востаннє мені снилися сни, Мелодія печалі з першим запахом весни. Поясни, як обман ти з'єднуєш з любов'ю Без вини, без совісті, страху і болю?.. Бути з тобою чи ні, залиш цю роль мені, На вершині зі мною, чи вже без мене на дні...