Стрілки зупинились, все життя накрилось "мідним тазом", У плащі новому йдеш собі додому ти, зараза. Тупо в телевізор дивишся з-під лоба, п’єш "мартіні", Я тебе не знаю, я тебе не хочу вже від нині.
Приспів: Твої сліди на моїй долі – густі і чорні, як смола. Тобі було все "по-приколу", а я немов сліпа була. Двері закрий з там-того боку, я проганяю тебе геть! Хай вслід тобі кричить сорока, з тобою бути, – краще смерть!
Зачиняй лиш двері, будь же кавалером, "не світися", Знов сухе "мартіні"... чай зелене стине, не барися! Клаптикова ковдра... і дубові двері зачинились, Через тебе "тазом" це життя, зараза, все накрилось!