вічножіноче начало розквітла кривавим нічна орхідея земля розкриває уста і розчиняє два зморених тіла у роті як часто нас зцілює те що мало б розрізати блискавкою і обернути на попіл.. легкість чужої тіні у декольте вдовиного завтра чиркає дзьобом надчуттєвою скляністю віри навіть коли не лишається жодного raison d'etre навіть коли не лишається жодного шансу а кількість життів вичерпана у банку сансари кожен демон, який себе поважає, перетворюється на кішку і ступає надтонкою ниткою, натягнутою понад прірвою.. дихотомія серця і розуму холодна війна між так є і так має бути стукають попід ребрами титановим молоточком найважливіші слова для кожної жінки є не я кохаю тебе а – я хочу від тебе дитину.