березнева ніч застібає на блискавку розкраяні половини тіла стертою крейдою місяця під лекало самотности - розкреслена шкіра пунктиром губної помади зі смаком недозволенності.. порушено всі табу наближення і перетину геометрій дотиків - я накладаю на тебе руки, аби не вбити - а вилікувати, протягнені у вушко обіймів дві сплутаних нитки поглядів.. розстріскана стеля неба грозою, що підкралася з півночі, міцно затиснуте серце в лещата нігтів, тільки коли покохаєш жінку, починаєш жаліти, що не народилась мужчиною..