..твоя ніжність святкова, як підвенечна сукня, ти вдягаєш її і вдивляешся в люстро опівночі - як і лісового багаття багряні цілунки вона тобі личить.. важко ступають верблюди пісками Сахари за напрямком вітру, паладин прикладає до грудей руку і молиться, я казала тобі - бійся зустріти живого бога у всій його людській жорстокості.. навіжена! так танцюють тільки зірвані пелюстки над прірвою, ти співаєш - habibi і розпускаєш волосся, накриваючи його крилами лебединими кольору квітки лотоса.. безкінечність погляду двох прозорих дзеркал проти місяця, перекладена мелодія тиші мовою дотику, як це чудово - народитись жінкою, аби опинитись у владі його подиху..