..весна залишається непоміченою на периферії зору - коли щастя поряд, нам не потрібні докази його присутності, я кладу на екран свою прохолодну долоню, ніби на твого розпеченого лоба мовчазні цілунки.. з часом болючіше стискається серце від розчарувань у людях, ми просто надто багато чекаєм і надто багато вірим у власні ілюзії, коли треба брати до рук сокиру і стинати під корінь кропиву чужої байдужості.. і тоді слова не вмістити у вірші, не зав'язати римою, не сховати свого обличчя під вирваним з зошиту аркушем, - відчитуй мене на сторінках безіменної книги, що написала власного автора..