виходиш з туману, як пісня церковних дзвонів, муштрує тебе ранкова північна свіжість, якщо на те трапиться випадковість, то ми зустрінемось.. чужі долоні, що гладять тобі потилицю, схожі на квіти, що час їм відведений одну-єдину добу, розламуєш навпіл останню хрумтячу скибочку і вкладаєш до ніжних жіночих губ.. котиться сонце сліпучим вогняним перснем, простягай безіменний і - одягай, ми були з тобою заручені ще до того, як хтось нас намалював тремтячим пензлем.