..ми викрешуємо іскри з сердець, як з запальничок, розстелена скатертина неба сповзає на місто туманом, дочекалися березня, як єдиної причини жити, а він повернувся обеззброєним і пораненим солдатом.. ранок починається кофеїново-нікотиновою молитвою і новинами на українській правді, там, за стіною, війна дозріває бруньками отруйними кулями, наш вихід єдиний - допоки є час, обіймати і цілувати тих, кого любимо.. згоряють хвилини, як сірники, між пальців посивілого за ніч бога, мантри радіо і тв заглушають внутрішній голос, але не заглушать, ніколи не матиме спокою й затишку той, хто руйнує.