поки твоя абстрактна свобода райдужно міниться кольорами ніби в терариумі хамелеон поки наелектризоване тіло коханки в обіймах здригається струмом поки ти чужими серцями забиваєш пенальті вдаряючи немовби тибетський монах у гонг тиша тебе пильнує.. але зламаний хребет ніжності обросте м'ясом та шкірою і я на тонких ліктях гойдатиму дівчинку ніби на хвилях паперовий кораблик пом'якшиться плач натомість дзвіночками сміху вибухнувши от тільки до тебе вона не простягне ніколи рожевих пальчиків - тату, мій тату!.. мовчання тобі болить коли опиняємось плечем до плеча на половині кроку а до підошов липне асфальт немов до пательні плавлений цукор дихати нічим і ти ладен розідрати затісний комір сорочки зірвати до біса всі гудзики.. та я вже смертельно виснажена безсила добирати дотики та слова ніби крадій - відмички хибність твоїх теорій час доведе самотужки а поки ніч креслить геометрію сплетених тіл на контурній мапі ліжка а поки в'януть вишивані квіти на подушках..