бог винагороджує нас одним і водночас карає іншим, моє "ні" й моє "так" однаково тебе засмутять: дівчинко, якби ти народилась мужчиною, я була би приречена навічно мучитись і любити. доля сміється із нас своєю відсутністю, все, що в нас є, - це написані вірші і вірші, що потім напишуться, у напівсні цілую твої достиглі мов яблука груди і опускаюся нижче.. в першу чергу треба лишатись жінкою? чи поеткою? скільки щастя розмінено на отруйний опіум літер.. накидає ніч зоряне кімоно на обезсилене тіло міста і коливається в неї на шиї годинник місяця..