Птах у вирій відлітав, Повернутись обіцяв, Залишив в гнізді одну Він лебідку молоду. Рік за роком пролітав, Птах кохану забував, Забував її слова, Поцілунки і вуста.
Приспів: Сяє в небі зіронька, Зацвіла калинонька, А дівчина свого милого все жде. Тут моя хатинонька, Стелиться стежинонька, Що до серця мого вірного веде!
Та другую сподобав І чужим лебідці став, Приховав, що вірно жде Його щастя молоде. Теплі ночі на весні, А коханий в чужині, Тужить серденько моє, До світання не засне.
Приспів.
Та недовго втіху мав, Бо за домом сумував, Повернувся в рідний край До лебідки в зелен гай. Місяць світить угорі, Біля нього дві зорі Мило посміхаються, Ніжно пригортаються.
Сяє в небі зіронька, | Зацвіла калинонька, | А дівчина свого милого все жде. | Тут моя хатинонька, | Стелиться стежинонька, | Що до серця мого юного веде! | (2)
Тут моя хатинонька, | Стелиться стежинонька, | Що до серця мого юного веде! | (3)