Любов у нас була така красива, Якою в світі є лише любов. Її я щиро в господа просила, І він почув - і в серце ти прийшов. Але від щастя ліків ще немає, Коли сказали: "Іншу полюбив". Повірила. Чому? - Сама не знаю, А ти мій гнів тоді не остудив.
Приспів: Болять слова, кричать слова - а я німа, Тебе на світі цьому більше вже нема. Тепер даремні мої сльози і слова, Моя любов тепер - невтішена вдова. Чому так пізно розумнішаємо ми? Коли вже туга б'ється чорними крильми, І як навчитися знов вірити й любить, Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.
І знов приходить мій самотній вечір, Настояний на гіркоті розлук І ти вже не кладеш мені на плечі Чарівну шаль своїх небесних рук. Тебе і досі, милий, я кохаю, З тобою в парі до зірок лечу, Тобі, як богу, я молюсь і каюсь, І тихо плачу, щоб ніхто не чув.