а коли настане осінь і коли доспіють сльози я неначе лист кленовий упаду тобі до ніг аж заплаче небо сине но моє волосся біле вигляд твердо і невпинно 90 днів дощу це сльози сподівання це осінь самоти нетреба обіцяти просто правду в очі розкажи
мокрий зривний і байдужий ти пройдеш і не поглянеш і на серце не наступиш просто так пройдеш і все згасне золото природи я застануся лежати поки рідні добрі люди не пройдуться по душі