озера моїх думок набрали повні води і відзеркалюють контури твоєї вродии а вище - тільки небо після двох дощів як дивно те. що в тебе вистчає слів після двох дощів
тобі відрили очі і сказали "Вільний! ти бачиш те, що хочеш тож дивись спокійно" пройшло не так багато тільки два дощі так скоро відлітати а ти все мовчиш
вже й перестало вже й думки стали чистими ми все забрали лишились тільки ми
дерева твоїх думок насиченії крони все шепчуть нам про довзоли і заборони як хоеш - слухай, як не хочеш - прощавай слова забуті по поличками розкладай і поки зорі блідно світять нам у небі то ми на ніч розчинмось у цій потребі а коли сонце зійде стане нам світліш якщо є що сказати то давай скоріш