Альбом \"Плюс на мінус дає плюс\" https://vk.com/alyonaal.kaida
Зімкнуті повіки, та руки роблять свою справу. Очі бачили життя, вуста кричали браво. Скоро травень всіх нагне, згоріла буднів зимових оправа. Травичка проросте і щиро побажа добра нам. Плітки збирають, життя – монотонна алея. На одного Буратіно сотня Бармалеїв. Мальвіна полюбила філки методом аналу, Пєро кидає всіх друзяк, бо йому мало налу. З казки в реальність, співчуття немає більше тут, Бо із таких дітей напевно люди не ростуть, Ти не грузись і затягни прошу тугіше джгут. Зімкни повіки і тоді все буде гуд. Так обіцяли. А тоді йшли з кінцями. Потрачені роки життя обмиєм. Візьмемо винця ми. І втопимо в бокалі. Все як завжди. Нема фальшивих, проте й не існує справжніх.
Напиши мені листа правди. Де брехав, коли що брав, у кого вкрав ти? Чому пішла любов і продалась надія? Чому правда як хвойда, віра - як повія?
Є плани на життя, та з них Бог поржав, В руках тримаю стяг, проте в спині кинджал. Леся падала, не плакала чомусь, нажаль. Серед цнотливих в школі кожна друга то ханжа. Паніка. Жах! В руках кораблик паперовий. Не вмієш сам, нехай за тебе тато зробить. Ці немовлята, бабусі-дідусі їх няньчать. Бо мама важить порошок, татусь за рогом банчить. Давай, за вдачу. Прошу, мовчи, за генотип. Всім, хто при владі, у бокал додай пургену ти. Забий і викури, те що по тихій намутив. Кидай вогнем, нехай горять мости! Прости! І на сніданок з вух знімали свіжі макарони. Чекали грошів, мовчки вже за так хороним Утопічні цілі, прощай єдина мрія. Жінки не дружать між собою. Любов. Віра. Надія.