Альбом \"Плюс на мінус дає плюс\" https://vk.com/alyonaal.kaida
І кожен залишає слід. Фальшива посмішка без слів. Де кроки переходять в біг. Тобі. Єдиній тобі.
Тобі єдиній то відомо, знаєш, як ніхто. Ти як любисток ароматний серед тих квіток. Води ковток. А ще би свіжого повітря: Ти їхня втіха, солодка і миттєва втіха. Хтось залишав тобою не прочитані листи: Хтось із простих, ти не із тих, гориш як смолоскип. І цитрусових скибки, заляпана підлога, Так трогав, о Боги, на дні в пляшках нема нічого. Про вчора. Твій дикий образ їх так полонив: Хтось загравав, хтось наступав, хтось про минуле нив. Хтось про красу, хтось про любов, а хтось про поле нив. На серці каменем тягар, важким, проколеним. І кожен зна, чим то закінчиться, типовий раунд. Ти – тимчасовий рай, коли у справах траур. А зранку – get out – білизна як трофей. Що поміж напрямів усіх ти обрала цей.
А як же плани на життя, усі зневірені навколо, Ти крізь скло пускаєш дим, його вдихаєш випадково. Тільки посмішку свою ти малювала на вікні. Ключиці лінія – магніт, така беззахисна тендітна. На вікнах у спальні під скотч і до весни Ховаєш свої мрії і заповітні сни. В книжках пусті листівки, не відправлені додому, Там фото сина. Депресивна. На обличчі втома. Ти ніби одаліска – так далеко і так близько. Як пахне літо, в середині ж опадає листя. Якби забиться десь в кутку, спіймавши мить без думки, І мовчки закричати. Гучно, дзвінко, лунко. Кусати пальці, пити сльози і ковтати дим: Черговий він, ніби з простих, а виявився «тим». Одним із них: дають надію, вкушають довіру. На ранок розрахунок. Дорослі ігри.