"Під ногами" Обійстя. Реп немов з дерев опале листя. Мій маєток, тин і пес, проте ти його не бійся. Маєш двіж. Я нині без. Злим язикам на противіс я Проти течії на зріст, ти проти вітру просто висцяв. Друже. На очах розвалена країна Як же там її У у, їбать, наївна. Не згребеш до купи, хтось продасть, а хтось не купить, Скоро вибори в районі, блядь, голосуй за Лупана. Настане дупа нам, мінус сто років тому. Я за вікном бачу дощі, а бомж у калюжі тонув. Хто тут що винен кому, заплаче іще чиясь мати. Шукаючи до смерті, хто ж то тут є винуватий. Кому там брат ти? Кайдани і грати. Сам собі цар і бог, сам собі каратель. Під мишку шпатель, будуєм безхмарне майбутнє. Тривога, трутні! Не вийде із цього щось путнє.. Маленькі будні. Зашевелимось у грудні.
Між обмальованих стін чути, як човга підошва. Під капюшоном очі, бо від виду аж тошно. Во дайош, ну! Не схоже на щасливий ранок, Залита кров’ю земля під ногами.
І тут і там ми, нам дядя з екрану віщав, Про те, що недавно, ми встали з колін, рабами з міщан. Без коліщат, їдуть вперед автоп’ятки. Поки не цілиш в урну поруч не буде порядку. Давай-но взятку. У тебе ж немає своїх. І потяг майбутнього твій повільно зійшов з колії. Що там наїв? Чого накопила держава? Лягаю спати, маю з одягу Єви піжаму. Я обіймаю пустоту, продай нам Боже повітря. Скільки відміряв, стільки й проживу, повір, я. І моя воля, мій безкінечний реверанс, В такій позиції (вдих) уже не перший раз. А взагалі все як зазвичай.. І я балакаю суржиком.
На палю їх, напалюй і тягни до вістря, Поки всі мірялись, у кого там довша, блядь, піська. Поки стояли, примірявши глотку в мікрофон. Один дірявий, а інший штопаний…