ти не дави на психіку слабим їм мозок корч зловив , був би тупим я б теж забив . ще й б пацанам розлив . мене не зли бо я сьогодні особливо злий , посуд розбив без сварок на меті ,- в рутину зарулив.
тут загадкові не на фарт , а на рублі останні , хоч ми бидло пришвартоване в левіафанів стайні , і не рішає сповідь тут – гріхи рішають раком , ми випадкові , та не більш ніж шестизначні знаки…
- як вітер у долонях – ми не легкі , а легковажні , я би вистрілив собі не один раз у скроню- проте я знаю – що вже завтра я стану вчорашнім.
місто мурашник – в запальцованих обіймах тухне явно прибічник культу ктулху – ну і я з ним рухну , і мрії мої – це не більш як листи увертюр , плисти б мені по дну – по далі від цих всіх буденних тюрм.
життя сказало – НІ – сліпому вороттю - а ті повішані – гойдались в танці, в небесній гладі – я не глядя відчинив би трюм - якби не було мені років 20…
є безліч ситуацій – проте вихід лиш один, словесній трепанації – попробуй не вгоди , по пробах – не входи , до гроба не вроди , до поки – нервам тим – пороки не рви ти ,на рти
мертвий нарцис – де ж ейфорія та по мотивам правди? мент – і нацист , тепер одне – якщо не так поправте , і вибач сударь – за манери і словянський мат- та мені похуй , я вже все посіяв як меліоратор.. знімай маску з лиця – ексгібіціор –залицяльник , де би тебе не водили за ніс – це задум спеціальний , так не видись – уже тече з підборіддя слюна, так подавись же – може від цього стане легше нам.
а навколо тишина і безглузді обійми , від уколів ми лишень не тимчасово мрієм , повір мені – амфетаміном не лікують душу… я розвиваюсь – це безглуздий соціум хворіє