Ніхто , як я. (Елеонора Веста) Тебе ніхто як я не чекатиме вдома Тебе ніхто як я не кохатиме знов І тоді як в душі твоїй сильна втома Зрозумій те що я твоя кров
Тебе ніхто як я не обійме за шию Тебе ніхто як я не залишить в собі І колись коли втому тобою залию Я залишу усе лиш тобі
Тобі ніхто як я не подивиться в очі Тобі ніхто як я не скаже не йди Бо завжди лише я серед темної ночі Бачу біль у душі ті сліди
Тобі ніхто як я не віддасть свою душу Тобі ніхто як я не відкриє цей світ Бо завжди лише я в найпекельнішу стужу Обійму і розтоплю цей лід.
Тебя никто как я не будет ждать в доме Тебя никто как я не полюбит вновь И когда в душе усталости море Та пойми, то что я твоя кровь.
Тебя никто как я не обнимет за шею Тебя никто как я не оставит в себе И когда разбитость тобою я склею Я оставлю себя лишь тебе
Тебе никто как я не посмотрит в глаза Тебе никто как я не скажет будь тут Ведь всегда только я среди темной ночи Вижу то как сердца наши бьют
Тебе никто как я не отдаст свою душу Тебе никто как я не откроет весь мир Потому что лишь я среди вьюги и стужи Как обниму растает весь лед