Звали хлопчика Незнайка, і, можливо, він, І не знав, де є Ямайка, і чужих країн Він знав, та непогані віршики писав, А коли був настрій гарний, їх наспівував.
А ще Незнайка зорі й місяць малював, Що по небу як по морю, через рідний край, Плив, в якому народився, а сьогодні жив, Місяць низько нахилився, в гості запросив.
Приспів.
А Незнайка і не знав йому, як повестись, Хоч і зорі чарували і небесна вись, Він сказав: «Я обіцяю в небо завітать, Але спершу маю пісню кращу доспівать.»