Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, – подивися.
Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась і кохалась
І кохати присягалась.
А якщо мене забула
І другого пригорнула,
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Анатолий Соловьяненко еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1