В однім селі, а може в місті, Красива, хоч і без гроша, Жила – була звичайна пісня Проста і щира, як душа. І як би лихо не крутило, Куди б дорога не вела – Її за те усі любили, Що задушевною була.
Приспів: Рано чи пізно Розтануть усі міражі, Рано чи пізно Вертаються кращі надії, Тільки лиш пісня, В якої немає душі, Нікому серця не зігріє.
Була та Пісня небагата, Але одна на всі світи. Та якось раз до неї в хату Чужі наїхали свати, Сказали так – \"Не бійсь нічого, І будеш пані хоч куди, Іди за нього, за чужого, До шлюбу з нелюбом іди.\"
Приспів
Її вдягли в розкішні шати, Зробили модний макіяж, Її сьогодні не впізнати – Новий фасон, новий типаж. Холодні очі, мов крижинки, В словах ні болю, ні тепла... І їй услід кричать: Чужинко! Якою піснею була.