У родовому замку, Десь між землею й небом, З хмарами наодинці, З зорями на самоті, Жив одинокий герцог - Герцог Велике Серце - Той, що присвячував вірші Жінці, найкращій в житті...
Жінку своєї мрії Він малював в уяві Світлими фарбами літа, осені і весни... Герцог Велике Серце, Скупаний долею в славі, Досі не зміг зустріти Ту, що бентежить сни...
Якось на полюванні Герцог Велике Серце В пастку загнав уміло Горду і ніжну лань. Очі тієї лані, Наче ясні озерця, Тихо його благали: "Вбий, але не порань!"
Герцог Велике Серце Вихопив лук і стріли, Герцог у груди цілив, Щоб не завдати мук! Але, Пречиста Діво, Трапилось дивне диво: Зброя його красива Випала з дужих рук...
...Герцог Велике Серце Тихо молився Богу, І тамував тривогу, І не хотів смертей. ...Герцог Велике Серце Просто не знав до того, Що на землі бувають Лані з очима людей...