На вокзалі у залі чекання, Там, де двоє прощаються нині, На вокзалі у залі чекання Плачуть очі беззахисно сині. Руки хочуть востаннє обняти, Губи хочуть торкнутись востаннє, Вона каже, що буде чекати, На вокзалі у залі чекання.
ПРИСПІВ: А поїзд «Київ – Будапешт» Відходить вчасно, Життя назад не повернеш, Життя – прекрасне! А поїзд «Київ – Будапешт» В імлі розтане, Життя назад не повернеш, Пробач, кохана...
На вокзалі у залі чекання Озирнуться здивовано люди, Затремтить вона вся від ридання І впаде йому тихо на груди, І дарма, що він старший удвічі – І даремні слова і повчання, Це любов їх востаннє покличе На вокзалі у залі чекання.