Замріюсь на хвилину, Полину сизим птахом крізь віки У ті часи билинні, Як їздили за сіллю чумаки. Там битими шляхами Вози котились у далекий світ, А ген, над головами, Мов килим, простелявся зорецвіт.
Свята земна потреба Вела людей у ту далеку путь. Здавалося, по небу Вони, мов білі лебеді, пливуть. І задивившись тихо В незвідану блакитну далину, Вони собі на втіху Складали диво-пісню неземну.
Приспів: Куди ведеш, Чумацький шлях? Твій слід згубився у віках, Кінця і краю не знайти Дорозі в зоряні світи. Куди ведеш, Чумацький шлях?! Тривога б’ється у серцях. У наших думах і піснях Лишився ти, Чумацький шлях, Чумацький шлях.
Віки у даль майнули – Ріка часів не знає вороття. Ми до зірок сягнули І ми збагнули, в чому суть буття. Вона у тім корінні, Що нас веде додому звідусіль Під небо України, Де чумаки розпорошили сіль.