Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, неси та гуляй! Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай, Мене з війни зі славою к собі ожидай."
Приспів: Лучше було, лучше було б не ходить, Лучше було, лучше було б не любить, Лучше було, лучше було б та й не знать, Чим тепер, чим тепер забувать. (весь куплет – 2)
Вийшла, руки заломавши і тяженько заплакавши: "Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай! Не хочу я нікого, тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай".
Приспів
"Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче, Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!". Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся через три года!"