Люблю коли яблуні квітнуть в саду, Як вітер луги колихає, Куди не поїду, куди не піду, Душа до начал повертає, Тьмяніють в уяві заморські дива, Палаци чужії палати, Та все ще дорога стає польова - То стежка до рідної хати.
Приспів: Хоч якби я людство усе не любив - Повторюю з гордістю сина Для мене лишається диво із див - | Моя Україна; | (2)
Тут все мені рідне таке і святе, Земля ця на світі єдина, І з гордістю сина кажу я про те, Що мати мені Україна, Я слухаю дзвони на Лаврській горі - Дивлюсь на Софіївські бані, І вірю в народ, що живе на Дніпрі, У сили його нездоланні.