Ти, ти знов сьогодні в полоні дощу, Слова ховаєш у тишу нічну, Чомусь боїшся, що я не прощу, Давні образи. Я, я не боюся висоти, Твоєї дивної краси, Знаю й сама, що хочеш ти, Щоб ми були разом.
Хай плаче, за вікном твоїм гроза. Хай бачить, я сьогодні не одна. Хай знає, нас їй більше не знайти, Цю ніч мені належиш ти.
Приспів: Коли із неба ллють дощі, Коли втікають десь вночі, Немов би сльози на щоці, Байдужі люди. Ця ніч поверне нам весну, І знов нам буде не до сну, І в цю розлючену грозу ми разом будем, Ми разом будем.
Ти чомусь не віриш в вороття, З кимось шукаєш забуття, Але ж цілуєш без кінця, Очей моїх сльози. Нам, нам залишилась тільки мить, Скоро ця ніч вогнем згорить, Та нас не зможуть розлучить, Дощі і грози.
Хай плаче, за вікном твоїм гроза. Хай бачить, я сьогодні не одна. Хай знає, нас їй більше не знайти, Цю ніч мені належиш ти.